Реальність така: топ-менеджеру важче працевлаштуватися, ніж звичайному продавцю. Чому так відбувається?
Червоний диплом відразу в двох престижних вузах, знання кількох іноземних мов, грамотність, прагнення до самоосвіти. Вітаємо, ви — оверкваліфайд, тобто володар надкваліфікації. Здавалося б, такий співробітник — мрія будь-якого керівника. На практиці більше цінуються не генії, а відповідальні виконавці із середніми даними. «Занадто гарні для нашого колективу», — таку фразу часто говорять справжнім професіоналам і не поспішають брати в свою команду.
1. Немає можливості для кар’єрного зростання.
Всі хороші фахівці мріють про масштабні проекти, де можна реалізувати знання і амбіції. Пропозицій з креативними завданнями на ринку праці не так багато. В основному потрібні кандидати з певними навичками і досвідом. Не більше і не менше. Наприклад, бухгалтер не повинен виконувати обов’язки юриста (навіть якщо у нього є спеціальна освіта), а аналітик — досконало володіти трьома мовами (двох цілком достатньо). Керівники не захочуть платити за ваші таланти, тим більше, коли немає можливості для їх розвитку. В умовах загальної оптимізації та економічної кризи набагато важливіше знайти працьовитого і тямущого співробітника, здатного до навчання. А в деяких компаніях люблять самостійно вирощувати цінні кадри. Вдячний працівник завжди незамінний. Іноді набагато важливіше знання якихось внутрішніх документів і розпорядків, ніж докторський ступінь і висока кваліфікація в даній сфері. Найголовніше, що хороший фахівець швидко занудьгує, виконуючи ту роботу, яка аж надто легко дається. Це можна порівняти з ситуацією, коли сильний учень з математичного ліцею потрапляє в звичайний клас, де немає жодного відмінника. До того ж цей мегапрофесіонал явно буде дратувати інших.
2. Поганий характер.
Профі, з яким неможливо ужитися в колективі — це ще одна з причин, чому вам не подзвонять після співбесіди. Приховати снобізм, авторитарність і небажання підкорятися неможливо. Досвідчений кадровик відразу розкусить ваш шкідливий характер. Цей недолік частіше переважує всі професійні навички. Багато керівників вважають, що в колективі, як і в будинку, найголовніше комфортний клімат. Помилки в звітах виправити можна, а ось настрій співробітників підняти набагато складніше. Ні для кого не секрет, що багато професіоналів – страшні зануди, які вважають єдиним правильним рішенням те, яке відвідало їх розумну голову. Такі фахівці-ідеальні фрілансери: отримують завдання електронною поштою, через деякий час надсилають якісно виконану роботу.
3. Боязнь конкуренції.
Занадто розумних людей завжди бояться, тому англійський дипломат і письменник Честерфілд попереджав про те, що краще не показувати свої інтелектуальні здібності. Оскар Уайльд теж вважав, що «варто людині виділитися з маси інших, як у нього з’являються вороги. Щоб бути загальним улюбленцем, потрібно бути посередністю». Багато керівників шукають підлеглого, а не потенційного суперника. Можливо, вам відмовили в роботі з банальної причини: роботодавець злякався мати занадто професійного співробітника. Це стосується насамперед вакансій заступників або управлінського персоналу. Зрозуміло, що системний адміністратор у своїй галузі буде компетентнішим за генерального директора з юридичною освітою.
4. Високі вимоги до роботи.
Зараз модно вважати, що інвестиції в освіту — краще вкладення грошей. Будь-який керівник розуміє, що людина, яка витратила цілий капітал на навчання, не буде задовольнятися місцем звичайного клерка. Навіть якщо працівник погоджується вступити на посаду на умовах роботодавця, це не означає, що справжній профі не перестане розсилати резюме в інші компанії. Ті, хто прагне до вдосконалення, знаходяться в постійному пошуку. Жодної компанії не хочеться бути тимчасовим притулком. Якщо ви хочете отримати роботу, яку давно переросли, то скорегуйте резюме. Майбутньому керівнику не обов’язково знати, що ви працювали з європейськими компаніями і справлялися з багатомільйонними бюджетами. Тверезо оцініть можливості підприємства і постарайтеся підлаштуватися під реальні вимоги. Після цього дайте відповідь самому собі, навіщо вам ця посада, чи здатна вона принести вам задоволення.
5. Дорога — молодим і літнім.
Ситуація на ринку праці така: хороших пропозицій набагато менше, ніж резюме від претендентів. Як, за статистикою, на десять дівчат-дев’ять хлопців, так і на одне вакантне місце одразу вишикувалися кілька претендентів. Економічна криза, яка залишила без роботи цілі відділи, теж відіграла в цьому серйозну роль. У підсумку багато висококваліфікованих фахівців виявилися незатребуваними в професії. «Постраждали саме співробітники у віці від 35 до 45 років, — вважає фахівець з підбору персоналу Ірина Васильєва. – Їм на п’яти настає молоде плем’я, яке в гонитві за посадою готове працювати за меншу заробітну плату. Пенсіонери теж не збираються йти з керівних постів. Для них важлива мотивація не гроші, а боязнь залишитися без місця. Така ситуація все-таки характерна для невеликих провінційних компаній, великі підприємства зацікавлені в оверкваліфайд. Розширюйте межі пошуку, напевно знайдете ту роботу, де вас зможуть оцінити по достоїнству».
