Здавалося б, ну чого поганого – бути подругою власній дитині. Але психологи кажуть, що погано в такій ідеї все.
«Напевно, багато хто з нас, коли нас лаяла в дитинстві мама, надували губи і думали: „Ось коли я виросту, буду своїй доньці — подружкою, а не мамою, яка весь час виховує“. Час йде, ви дорослішаєте, народжуєте доньку і вже всерйоз думаєте, бути для своєї дочки подружкою або все-таки краще залишатися в ролі матері».
Начебто цілі благі – бути з донькою на рівних. Але благими намірами вимощена дорога до руйнування світогляду і психіки дитини. Христина Грибова назвала чотири основні мінуси сімейного “рівноправ’я”.
Неправильно вибудувана сімейна система
Щоб мати вагу в очах дочки і бути для неї авторитетом, потрібно дотримуватися сімейну ієрархію. Мама старша, значить, вона виховує, робить зауваження, просить виконання життєвих обов’язків. У дівчинки формується повага до матері та її авторитету.
Дружні стосунки не припускають побудови ієрархії, там мова йде про рівність. Ситуації, які могли закінчитись одним словом матері, затягуються і дуже ускладнюються.
Доводиться просити, вмовляти, домовлятися там, де це взагалі ні до чого.
«Посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». У дитинстві певна вимогливість — це міра виховання і вірний заділ на майбутнє, а не систематичне придушення малюка. У міру дорослішання з дитиною потрібно вибудувати довірчі відносини і спілкуватися не з позиції верховенства, а як з рівним собі. Але при цьому дитина повинна вас поважати і знати, що вирішальне слово все одно за старшим», — пояснює Христина Грибова.
Відсутність істинно материнської турботи
Мама — вона опікується і піклується. А якщо мати і дочка раптом опиняються на рівних, то істинної опіки дівчинка позбавляється. Мами-подружки частенько посвячують дочку в недитячі питання, обговорюючи з дитиною своє особисте життя, нехай навіть з минулого. Виходить штучне дорослішання дитини, а з турботою і довірою такі відносини не мають нічого спільного.
Потрібно дозволяти дитині насолоджуватися своїм віком, а не намагатися ділитися з ним своїми дорослими проблемами і переживаннями.
Суперництво
Дотримання внутрішньородинної субординації виключає суперництво і конкуренцію, яка обов’язково з’явиться у відносинах на рівних. Процес адаптації в соціумі йде своєю чергою, коли дівчатка-подружки порівнюють себе один з одним, але не в протистоянні мами і доньки — це протиприродно.
Трапляється, що мами-подружки не хочуть відставати від молодої дочки, і всіма силами намагаються виглядати молодше: міняють гардероб, засвоюють модний сленг, йдуть до косметолога.
Останнє — єдине, що дійсно варто робити. Всі інші способи приховати свій вік роблять маму посміховиськом в очах дочки-підлітка і її друзів. Дитина рано чи пізно почне соромитися власної матері. А хотілося б, щоб пишалася нею.
Є і зворотна сторона: іноді мами намагаються прискорити дорослішання дочки, щоб дівчинка стала під стать своїй дорослій «подрузі».
Бажання, щоб дочка була завжди поруч
Будь-яку нормальну людину ближче до 18-20 років, а то й раніше, накриває прагнення до самостійності. Діти хочуть жити окремо, і це нормально. Але тільки не в ситуації з мамою-подружкою. За бажанням дружити з донькою нерідко ховається прагнення утримати її, не випускати з під батьківського крила, що неминуче ускладнить її відділення від мами.
У підлітковому віці молоді люди часто приховують своє особисте життя, не розповідають подробиці свого дозвілля і не діляться важливими для них речами — це природна сепарація особистого я від сімейного. Це відбувається на користь особистого зростання, розвитку та індивідуального пізнання. Любити, оберігати, контролювати, звичайно, треба, але в міру. В першу чергу підлітка потрібно навчити правильним цінностям в житті, прийняттю самостійних рішень і не заважати йому набувати свій особистий досвід.
