“Зазвичай дитина до першого класу вже здатна розпоряджатися фінансами, але саме вам вирішувати, коли починати виділяти гроші. Важливо, щоб школяр був до цього готовий — вмів рахувати, орієнтувався в магазині, розумів, що значить дорого чи дешево. Йому повинно бути цікаво, що таке гроші і навіщо вони потрібні, як можна ними оперувати. Якщо малюк не рветься самостійно щось оплатити, передати купюру касиру, не питає, що скільки коштує, видавати на витрати поки рано».
Хорошого в міру
Сума залежить від достатку сім’ї та потреб дитини. Подумайте, що б йому хотілося купити. Учневі початкової школи, як правило, досить булочки в буфеті або шоколадки, пачки чіпсів. Виходячи з їх середньої вартості, забезпечуйте фінансами. У середній і старшій школі у дітей інші інтереси, отже, більше й витрати. Поговоріть з дитиною, навіщо їй гроші. Хоче купити нові джинси, квиток на концерт улюбленої групи? Виділіть стільки, щоб у нього була можливість досягти мети за кілька місяців, якщо він буде відкладати, а не витрачати «получку» відразу.
Це найважливіше правило: сума завжди повинна бути трохи менше, ніж потрібно, щоб школяр не міг купити відразу все і вибирав.
Саме так він навчиться розподіляти ресурси і накопичувати їх. Маючи з дитинства подібний досвід, йому буде простіше уникнути помилок у дорослому житті, він буде знати, як отримати бажане, не влізаючи в кредити і борги.
Чітко за графіком
Видавайте на витрати так часто, як вам комфортно. Краще дотримуватися конкретного плану. У першому класі можна робити це щодня, з п’ятого — щотижня, з дев’ятого — щомісяця. Витративши кілька разів суму до терміну, школяр навчиться планувати витрати. Головне — не йти йому на поступки і не додавати ще, інакше він буде постійно цим користуватися.
Свобода дій
Надайте дитині можливість розпоряджатися грошима на свій розсуд. Його рішення будуть здаватися вам нераціональними, він сам може шкодувати, що необдумано витратив гроші на дурниці. Це корисний досвід. Будучи дорослим, він не стане здійснювати імпульсивні покупки, а потім займати до зарплати. Ніколи не дорікайте: «Знову все на чіпси спустив!» Будете так себе вести — він перестане розповідати, що придбав, постраждають ваші відносини.
Скарбничка рад
Кишенькові гроші не інструмент заохочення або покарання. Не можна їх позбавляти, якщо дитина погано поводилася або отримала погану позначку. До того ж це не мотивує його виправитися.
Не варто платити за роботу по дому. Інша справа, якщо сусідка попросить вашого сина або дочку допомогти і запропонує віддячити фінансово. Це допустимо.
Стати зразком для наслідування. Дитина не навчиться розумно поводитися з грошима, якщо ви будете при ній смітити ними.
Збільшуючи суму, збільшуйте і ступінь відповідальності. У молодшій школі кишенькові гроші-бонус до тих, що ви витрачаєте на бажання дитини. Старшокласник повинен оплачувати розваги сам.
В ногу з часом
Дітям старше 6 років можна оформити банківську карту, прив’язавши до своєї і виставивши ліміт. Перевага в тому, що Ви зможете відстежувати його витрати онлайн або за допомогою SMS, як і він сам. Однак спершу дитина повинна навчитися поводитися з паперовими грошима — з картами навіть дорослі витрачають більше і швидше.
У 14 років можна оформити синові або дочці власний рахунок, завести інтернет-скарбничку, дозволяє ставити цілі і відкладати на них гроші. Перед тим як віддати карту, не забудьте розповісти про правила безпеки, про те, що ніхто не повинен знати код, бачити цифри на звороті. Нагадуйте про це регулярно, поговоріть про ризики інтернет-покупок.
