Для більшості пацієнтів з гострим апендицитом апендектомія, як і раніше, є лікуванням першої лінії. Однак, як показує всебічний огляд літератури, при неускладненому апендициті можливе лікування за допомогою антибіотиків перед лапароскопічною хірургією.
Не пропустіть
Автори дослідження, опублікованого нещодавно в JAMA, зазначають, що гострий апендицит є найпоширенішою екстреною абдомінальною хірургічною операцією у світі. І за їх оцінками, хорошими кандидатами на лікування антибіотиками можуть бути 60-70% пацієнтів з апендицитом.
Це гарна нагода для багатьох хворих, наприклад, для тих, хто нещодавно переніс серцевий напад. Теодор Паппас, доктор медицини, професор хірургії Медичної школи Університету Дьюка, зазначає, що у багатьох випадках такий підхід дозволить відкласти проведення негайної операції до покращення загального стану хворого.
Поточні докази
В огляді узагальнено поточні дані про діагностику та лікування гострого апендициту на основі 71 статті, включаючи 10 систематичних оглядів, 9 метааналізів та 11 практичних рекомендацій. Автори відзначають, що апендицит буває:
Ускладнений – розрив апендициту з подальшим утворенням абсцесу флегмони, остаточний діагноз якого можна підтвердити за допомогою комп’ютерної томографії.
Неускладнений – гострий апендицит за відсутності клінічних чи рентгенологічних ознак перфорації. Якщо неускладнений апендицит підтверджено, три різні посібники тепер підтверджують роль підходу, орієнтованого на антибіотики, включаючи рекомендації Американської асоціації хірургії травм.
Які антибіотики використовуються
Для групи пацієнтів з неускладненим апендицитом зазвичай використовується емпіричне охоплення антибіотиками широкого спектра дії. Наприклад, пацієнтів можна спочатку лікувати внутрішньовенною (IV) монотерапією ертапенемом або внутрішньовенним введенням цефалоспорину плюс метронідазол, а потім при виписці перорально призначити фторхінолон плюс метронідазол.
Дослідники відзначають, що зазвичай достатньо антибіотиків, які діють на стрептококи, нестійкі ентеробактерії та анаероби. Тривалість прийому антибіотиків, що рекомендується – 10 днів.
Оцінка ефективності
У більшості клінічних випробувань, що порівнюють введення антибіотиків та хірургічне втручання, первинною кінцевою точкою була неефективність лікування через 1 рік, тобто рецидив симптомів протягом річного періоду.
За даними низки клінічних випробувань, частота рецидивів після антибіотикотерапії варіювала від 15 до 41%. Рецидиви після хірургічної апендектомії виникають рідко. Рання невдача лікування, яка визначається як клінічне погіршення або відсутність клінічного поліпшення протягом 24-72 годин після початку прийому антибіотиків, має набагато меншу ймовірність виникнення, при цьому, за повідомленнями, частота становить від 8 до 12%.
Єдине довгострокове спостереження при неускладненому апендициті, коли спочатку призначалися антибіотики, було проведено у дослідженні “Гострий апендицит” (APPAC), де через 5 років частота рецидивів гострого апендициту склала 39% у пацієнтів, які спочатку отримували лише антибіотики.
Кому не підходить антибіотикотерапія
За словами Паппаса, є групи пацієнтів, яким не допоможе антибіотикотерапія. Наприклад, пацієнти з високою температурою, тремтінням і ознобом, а також із сильним болем у животі.
Є також група пацієнтів, у яких апендикс набагато більш розширений з невеликою кількістю рідини навколо нього, і ці пацієнти мають менше шансів успішного застосування антибіотиків.
Також, за словами Паппаса, існує підгрупа пацієнтів, які мають перфорований апендикс, і ця перфорація закрита стінкою в кишені гною. Таких пацієнтів перед проведенням операції слід лікувати антибіотиками.
