У 2005 році невропатолог, який працює в офісі коронера в Пітсбурзі, став першим, хто ідентифікував у американського футболіста форму нейродегенерації, звану “хронічна травматична енцефалопатія” (ХТЕ). З тих пір вчені дізналися більше про вплив спорту на мозок людини.
Не пропустіть
Відзначається, що мова йде не про конкретні види спорту, а про ті, де гравець може отримати травму голови. Відомо, що в її результаті гинуть клітини мозку, і він значно скорочується. Так, функції органу молодого гравця в регбі, у якого був струс мозку, перебували на рівні людей, яким 60 років і більше.
Також у тих, хто регулярно отримує травми голови, в крові більше «вільних радикалів». Так називаються нестабільні молекули, що ушкоджують клітини. Крім того, у спортсменів зі струсом мозку менше оксиду азоту – корисної молекули, яка дозволяє більшій кількості кисню і глюкози потрапляти в мозок, повідомляє The Conversation. В результаті кровоносні судини мозку мляво реагують на зміни кровотоку – це стан, відомий як «цереброваскулярне порушення».
Порушення мозкового кровообігу пов’язане з когнітивною дисфункцією і може негативно позначитися на тому, як людина думає, концентрується, формулює ідеї і запам’ятовує. Це також може зробити їх більш вразливими до деменції-слабоумства – в більш пізньому віці. Значні негативні відмінності відзначаються і в здоров’ї елітних гравців регбі, які вийшли на пенсію. У порівнянні з людьми їх віку, у них відзначався більш високий ризик розвитку захворювань, пов’язаних з роботою мозку.
