Вважається, що чим старшою стає людина, тим більше часу вона приділяє спогадам. Але наскільки правдивим є те, що ми пам’ятаємо?
Спогади здаються нам зазвичай дуже яскравими та простими, зрозумілими. І останні наукові дослідження демонструють, що наш мозок насправді трохи дурить нас, прикрашаючи події з минулого.
З раннього дитинства більшість із нас пам’ятають мало що. Та й загалом треба сказати, що коли людина починає говорити, змінюються і його спогади. Вони починають нагадувати кіно.
Крім того, людям характерний так званий синдром пам’ятного оптимізму. Це коли ми впевнені, що раніше було краще, хоча при цьому наш мозок не враховує важливіших деталей на кшталт суспільної ситуації зараз та минулого.
Причина того, що ми прибріхуємо собі у спогадах, полягає в наших емоціях. Спогади приносять відчуття умиротворення, спокою. А це буває важливо у важкий період.
Крім того, людський мозок схильний витісняти страшні та трагічні спогади. В результаті людині здається, що насправді нічого не відбувалося. Але насправді – так працює механізм самозбереження. Небезпечно це тим, що ці спогади, якщо їх не опрацювати, можуть повернутися будь-якої миті.
У пам’яті людини у своїй затримуються і самі спогади, і переживання, що з ними пов’язані. І від цих переживань залежить те, позитивними чи негативними будуть спогади.
Джерело: Idnes.cz