Психосоматика: що робити, якщо у хворобах винні нерви

Кожне п’яте захворювання починається через стрес. Це фактично встановлений факт.

“Всі хвороби від нервів” – був час, коли вчені підсміювалися над цією фразою. Однак сьогодні до неї ставляться серйозно. У сучасній науці існує цілий цікавий розділ – психосоматична медицина, який вивчає, як переживання здатні вплинути на фізичне здоров’я. Спойлер: дуже відчутно.

Що таке психосоматика і як вона працює

Той факт, що стан душі, розуму (по — грецьки-psycho, «психо») впливає на самопочуття тіла (soma, «сома»), людство помітило давно. Досить згадати самі банальні приклади: від страху пересихає в роті, від образи з’являється клубок в горлі. Сором змушує червоніти-викликає підвищення температури шкіри на обличчі. Життєві потрясіння здатні викликати серцевий напад.

Цих прикладів настільки багато, що вони не могли залишитися непоміченими наукою. У 1818 році німецький психіатр Йоганн‑Християн Хейнрот вперше використовував термін «психосоматика», яким встановив зв’язок між почуттями, емоціями, переживаннями і фізичними хворобами. А через 100 років, в 1922 році, австрійський психоаналітик Фелікс Дойч ввів поняття «психосоматична медицина».

Дойч ж виділив деякі психосоматичні розлади. Правда, як психоаналітик, він зосередився в основному на неврозах і істеріях. І в якості розладів розглядав ті ситуації, коли пацієнт несвідомо демонстрував симптоми неіснуючої хвороби, щоб припинити якийсь соціальний конфлікт.

Приклади: жінка, яка від надлишку переживань з приводу “незручної” ситуації втрачає свідомість. Або дитина, яку починає рвати при думці про необхідність знову відправлятися в школу з суворими правилами.

Але психосоматика виявилася штукою глибшою, ніж істерія. У 1968‑му Діагностичне і статистичне керівництво з психічних розладів (DSM-II) визначило психосоматичні порушення як «очевидні фізіологічні симптоми, викликані психоемоційними факторами». А до 1980-го і зовсім стало ясно, звідки ці симптоми беруться.

Дослідження виявили біологічно активні речовини-нейропептиди. Ці білкові структури утворюються в центральній нервовій системі, зокрема у відділах мозку, пов’язаних з емоціями. Розподіляючись по органах і тканинах, вони впливають в тому числі на їх фізіологічний стан.

Нейропептиди керують обміном речовин, стимулюють або гальмують викид гормонів, впливають на швидкість оновлення клітин і активно втручаються в роботу імунної системи.

Емоції впливають на виробництво нейропептидів. А нейропептиди, в свою чергу, керують життєдіяльністю всього організму. Так зв’язок між психічним станом і фізіологією була підтверджена.

Якими бувають психосоматичні захворювання

Самими різними. Відомо, що у 20-30% пацієнтів, які звертаються до лікарів з того чи іншого приводу, присутні симптоми, які не можна пояснити з медичної точки зору.

Наприклад, людина за всіма об’єктивними параметрами здоровий, але у нього кожен день болить голова. Або він не може позбутися нав’язливого кашлю. Або…

Поширеність подібних незрозумілих симптомів змусила вчених припустити, що до 20% захворювань мають психологічну причину: пережитий стрес або загнані всередину переживання.

За сучасною міжнародною класифікацією психосоматичні розлади ділять на дві групи:

1. Не пов’язані з пошкодженням тканин. До цієї групи відносять всілякі респіраторні порушення (наприклад, нав’язливий психогенний кашель або гіпервентиляційний синдром), деякі серцево‑судинні захворювання (наприклад, гіпертонію або кардіоневроз), а також шкірні порушення на зразок свербіння невстановленої природи.
2. Пов’язані з пошкодженням тканин. Сюди входять астма, дерматит, екзема, виразкова хвороба шлунка, слизовий коліт, виразковий коліт, кропив’янка та інші захворювання, при яких фізично страждає шкіра або інші органи.

Це далеко не єдиний варіант класифікації: існують куди більш докладні і складні. І природно, далеко не повний перелік хвороб, розвиток яких може бути пов’язано з переживаннями і стресом.

Але ось чого в класифікаціях немає, так це зв’язку між видом стресу і конкретним захворюванням. У мережі ходить чимало цікавих списків, які повідомляють, наприклад, що “причина артриту — самознецінення, невіра в свої сили”. Або, покладемо “причина короткозорості – в тому, що ви не хочете помічати, що відбувається навколо”. Або: “захворювання жовчного міхура виникають через зайву токсичність ‑ дратівливість, злість на навколишній світ”.

Подібні списки – відверта єресь. І з доказовою медициною такі “діагнози” не мають нічого спільного.

Як лікувати психосоматичні захворювання

Починати потрібно з постановки діагнозу. Необхідно переконатися, що фізичних пояснень вашим симптомам дійсно немає. А це значить, доведеться проконсультуватися з кваліфікованим лікарем, здати призначені їм аналізи, пройти необхідні додаткові дослідження.

Ні в якому разі не здумайте лікувати болі, покладемо, в районі жовчного міхура спробами «стати добрішими». Так ви можете втратити час і довести виліковну в цілому хвороба до невиліковної фази.

Якщо лікар вирішить, що ваші симптоми можуть бути спровоковані психологічними факторами, він запропонує лікування, яке допоможе вам впоратися з тривогою і стресом. Наприклад, пропише заспокійливі або антидепресанти. Настійно порекомендує відпочинок і цифровий детокс-відмова від гаджетів на деякий час. Порадить пройти курс психотерапії.

Загалом, в кожному випадку потрібен індивідуальний підхід. І ефективніше шукати його за допомогою кваліфікованого медика.

Наукові джерела: