Жіночий журнал Lady Health про красу і здоров'я

Чи нормально це бути трохи нарцисом: відповідь вчених

Догляд

Зазвичай нарцисом називають будь-яку егоїстичну та егоцентричну людину. Але не всі, хто має подібні риси, мають психічний розлад.

Психіатр Отто Кернберг зазначає, що буває нормальний та патологічний нарцисизм. Нормальний нарцисизм – це той, завдяки якому людина може відчувати гордість за себе і за те, чого вона досягла. А ось при патологічному нарцисизмі людина постійно кидається у дві крайнощі: вона або відчуває почуття власної неповноцінності, або вважає себе найкращою.

У кожному з нас є певна частка здорового нарцисизму. Дослідження демонструють, що такий нарцисизм може мотивувати людей до самовдосконалення у житті, пише The Conversation.

Але коли прагнення до вигоди чи до досягнень перетворюється на сильне бажання уваги та схвалення, на самолюбування, то це вже виходить за рамки нормального нарцисизму. Патологічний нарцис оточуючих сприймає як продовження себе. Тобто всі, з ким він взаємодіє, завжди мають бути досконалими. У особистому житті нарцисизм проявляється через цикл знецінення та ідеалізації, що призводить до токсичних відносин.

Нарцис вибирає собі романтичного партнера з урахуванням того, чи цей партнер підтверджуватиме його почуття власної гідності. Тому, як правило, нарцис не схильний дізнаватися багато про іншу людину. Якщо інша людина має авторитетний статус і є привабливою, то нарцис може сильно квапити події у стосунках. Правда, зазвичай інтерес його поверхневий, тому патологічний нарцис втрачає інтерес до відносин зазвичай так само раптово, як колись вирішив розпочати ці відносини.

Нарцисичне насильство може бути різним і розпізнати його не завжди вдається відразу. Це може бути газлайтинг (коли нарцис змушує жертву засумніватися у власній спроможності прийняти рішення або здійснити якусь дію), менталітет жертви (нарцис вважає, що всі вони повинні), цикл ідеалізації та знецінення. Через нездатність розвивати тривалі та повноцінні відносини нарциси в результаті 40, 50, 60 років можуть «прокинутися» з відчуттям втрати власної ідентичності. Багато пацієнтів також страждають від внутрішньої порожнечі, відчуття безпорадності.