Я запропонував їй з’їхатися, бо втомився сам готувати і прибирати

Анатолій Весницький, 30 років, приватний підприємець, одружений не був, дітей немає:

– Мою історію можна було б назвати так: “я люблю свою домробітницю”. Тобто я по-своєму люблю цю дівчину і ціную її саме за те, що вона забезпечує мені затишок і порядок…

У 26 років у спадок від тітки мені дісталася квартира, правда, в сусідньому місті, у Волгограді (сам я з Астрахані). На той час закінчив університет, влаштувався на непогану роботу, і жити з батьками, звичайно, пора було закінчувати. Від дівчат завжди відбою не було, тільки вибирай. Але мамині косі погляди і засуджують зітхання, коли я наводив ночувати чергову пасію, дуже напружували, та й батько, видно, забув уже, що таке молодість, коли хочеться більше хороших і різних… Батьки, звичайно, хотіли, щоб я скоріше визначився і одружився. Тільки я вирішив нарешті зняти житло, як прийшла звістка з Волгограда про смерть старшої сестри батька. Я швиденько прикинув і вирішив не морочитися з обміном, благо у Волгограді є філіал нашої фірми, куди мене і перевели, причому навіть з вигодою.

Загалом, почав я своє повноцінне холостяцьке життя! Волгоградські дівчата, до речі, дуже красиві, факт… Я міняв подружок, влаштовував у себе дружні посиденьки і був у принципі цілком задоволений життям. Минуло кілька веселих років; після кожного дзвінка батьків або мого візиту додому залізно псувався настрій.

Приспів був завжди один і той же: синку, пора стати розсудливим, ми не молодіємо, ми хочемо онуків…

Волею-неволею я став мислити в цьому напрямку. Головну роль, чесно сказати, зіграв чисто побутовий момент: я терпіти не можу прибирання, миття посуду, а готування — це взагалі не моє. Може, кращі кухарі і є суцільно чоловіками, але це не про мене. І я раптом обурив про пиріжках і борщах, як у мами, чистих футболках, тарілках і підлогах…

Кілька разів запрошував додому співробітниць клінінгової компанії і після професійного прибирання деякий час млів від чистоти, але підтримувати її — це було вище моїх сил.

А тут одного разу познайомився з дівчиськом — вона торгувала квасом поруч з моїм офісом. Таке на вигляд бездомне кумедне кошеня, не красуня, але все-таки чимось на мою улюблену актрису Кемерон Діас схожа. Спочатку просто купував у неї стаканчик-інший, потім стали потроху спілкуватися. Дізнався, що Олена живе в приватному секторі, 18 років всього, матері справи до неї немає, ось і крутиться як може.

Запросив до себе в гості. Ні, нічого такого, все ж різниця у віці мене трохи бентежила. Зайшли в супермаркет, вона зробила класну вечерю, після все чистенько так прибрала, і я посадив її в таксі. Ну, а вже вдруге вона сама якось так ненав’язливо залишилася…

Коротше, стали час від часу зустрічатися у мене. Інші мої подружки, красуні всякі, про побут не особливо дбали. Або так, разово, щоб мені догодити. Потім, зрозумівши, що серйозних намірів від мене не дочекатися, швиденько показували справжнє обличчя.

А Лєнка методично і терпляче щоразу розгрібала мої холостяцькі завали. Я просто дивувався. Така юна, а по-жіночому мудра дівчина виявилася. Жодного разу ні в чому не дорікнула! І не кажіть, що вона ні на які закиди права не мала — жіноча стать любить уявити тебе своєю власністю після першої ж ночі…

Загалом, став я чекати цих її візитів, тих самих жаданих борщів, випічки, м-м-м… Все вміє, прямо дивно. Водив, водив до себе, та й звик, як до всього хорошого звикаєш. Дивлюся, закохалася вона капітально. А у мене до неї якісь змішані почуття … не любов, ні. Ближче до ось цього: «Ми у відповіді за тих, кого приручили». Взагалі я не майстер в собі копатися, аналізувати там, любов — не любов. Просто в один прекрасний день зважився і запропонував їй з’їхатися, жити у мене. Вона була щаслива!

Живемо разом уже півроку. Лєнка господарська, домовита така (добре забуте слово), ось що ціную в ній — не тисне на мене ні в чому. Хоча я не ангел, це точно. Я знаю, що вона хоче за мене заміж, щоб сукня там біла, фата, все таке… і, знаєте, я не проти. Де ще таку знайду? На дванадцять років молодше мене, в рот дивиться, симпатяга, без претензій… а любов? Ну, я її люблю, напевно… по-своєму. Головне, що вона мене любить!

Цікаві статті

Визначення рівнів імуноглобулінів

Імуноглобуліни відіграють ключову роль в імунній системі організму. Це білки, що виробляються специфічними плазматичними клітинами,…

28 Лютого, 2024

Рак порожнини носа і навколоносових пазух

Рак у порожнині носа або навколоносових пазухах на ранніх стадіях зазвичай не викликає жодних ознак…

28 Лютого, 2024

Лазерна Дерматологія – нові можливості в медицині

Дерматологія передбачає дослідження, вивчення, діагностику та лікування будь-яких захворювань шкіри та шкірних придатків, волосся і…

23 Грудня, 2023

Ударно хвильова терапія в ортопедії та травматології

Ударно хвильова терапія в ортопедії та травматології Ударно-хвильова терапія скорочено (УХТ) – це вплив на…

11 Грудня, 2023

Омолодження шкіри за допомогою Екзосом: новітні технології у сфері краси

В останні роки науковці та фахівці у галузі краси вдосконалюють технології омолодження шкіри, намагаючись знайти…

21 Листопада, 2023

Основи зимового догляду за нігтями та руками

Взимку наші руки особливо вразливі до агресивних факторів зовнішнього середовища. Низькі температури, різкі коливання вологості,…

3 Листопада, 2023